Куліш Павлоградський район на Дніпропетровщині

М.Куліш
Павлоградський район на Дніпропетровщині

ГОЛОДОМОР: невиплакані сльози України

Селянин М. Куліш з села В'язівок Павлоградського району Дніпропетровської області розповідав про своє село все те ж саме: терор, розкуркулення, грабунок, засудження, заслання без суду, з сім'ями і без сімей, примусова колективізація, покинуті діти, голод, масове вимирання.
Наводимо лише деякі уривки.
— В кінці серпня або на початку вересня 1929 року до нашого села прислано «товариша Сєрова» на чолі інших «тисячників». Він провадив викачку хліба та закликав писатися до колгоспу. Селяни не писалися. Приблизно в листопаді 1929 року село розділили на 4 частини, зігнали селян на збори та всіх записали при вході. Після цього виступив присланий агітатор (прізвища не пам'ятаю), який сказав: «За постановою ЦК ВКП(б) про переведення суцільної колективізації всі селяни повинні обов'язково вступити до колгоспу. Хто не схоче вступати — той ворог совєтської влади».
Не вважаючи на такий вибір, запропонований промовцем, не дивлячись на тиск і терор, по всіх 4-х дільницях села, з 2000 дворів, за вступ до колгоспу голосувало лише 4 комуністи та 10 незаможників. 14 чоловік на 2000 господарств! На запит «Хто проти?» — ніхто звичайно не голосував. Тоді керівники зборів оголосили, що список колгоспу затверджено, та коли б хто не схотів бути в колгоспі, він може подати заяву про виключення.
З утвореними в цей спосіб у селі 4-ма колгоспами, нічого не виходило. Зимою 1931-32 років наїхали «тисячники», активісти та ГПУ, перевели масові арешти активних селян, викачку по дворах усього збіжжя та примусово утворили з 4-х колгоспів — один, під загадковою назвою «колгосп імени... 518-1040». Така дика назва мусила бути «ответом колхозников на призыв Тульских робочих № 518-1040».
Населення села не знало, що це власне за назва.* Дотеперешніх голів усіх 4-х колгоспів познімали, а поставили нового одного — присланого росіянина Махоніна.
У 1933 році в нашому селі вимерла з голоду велика кількість людей. Вимирали цілими сім'ями та лежали, аж поки навесні трупи почали розкладатися. Тоді їх звозили до великих загальних могил. Скільки-людей вимерло — я не можу сказати. Після голоду до нашого села було привезено біля 100 сімей з Московщини.

* Можна припускати, що ці номери — шифри військових заводів у м. Тулі.

Друкується за виданням: Голод 1933 року в Україні: свідчення про винищування Москвою українського селянства. Вид. 2-ге, доп.– Дніпропетровськ-Мюнхен, 1993.– 223 с.

49006, м.Дніпропетровськ, вул.Савченка,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua