|
|
|
|
|
|
|
Ольга
Баша (Приймак) |
| ГОЛОДОМОР: невиплакані сльози України |
|
| В нашій
сім'ї було семеро чоловік: тато, мама і п'ятеро дочок. Під час Великого
голодомору, який розпочався у 1933 році, наша родина жила у селі Глеюватка.
Село Глеюватка й Атаманівка входили до одного колгоспу імені Шевченка. Існуюча на той час влада комуністів видала вказівку зробити в кожному колгоспі і в кожному дворі збір худоби і харчів. На той час головою колгоспу був Ягідка Микола Антонович — мудра і добра людина. Він зумів вчасно приховати частину харчів. А гречку комуністи не чіпали, тому що вважалося, що це корм для скота. Під час голоду було відкрито їдальні, де годували усіх мешканців села. Давали тарілку супу або борщу на день зі шматочком гречаного хліба. Наша сім'я на той час тримала корову. У нас в дворі ріс величезний дуб, і моя мама виготовляла з жолудів, сої і ячменю каву. В нашій сім'ї і колгоспі ніхто не вмер. А в селі Лозоватка померли з голоду мій дід, бабуся і дядько. У порівнянні з іншими селами, колгосп імені Шевченка пережив голод легше за інші села.
Друкується за виданням: Буян-острів. Літопис нашої біди. – Кривий
Ріг.: 1995.–32 с. |
| 49006, м.Дніпропетровськ, вул.Савченка,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua |
|
Copyright © 2000-2013 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека |
