|
За
Документами Державного архіву Дніпропетровської області неможливо визначити
точну кількість жертв, загиблих у нашій області в 1932-1933 роках. Однак
у документах обласного відділу охорони здоров'я є порівняльна таблиця
народжуваності й смертності за 1931 і 1932 роки. З таблиці видно, що на
1000 жителів нашої області в 1931 році померло 13,9 особи, а в 1932 році
- 17,1. Залишається питання вірогідності цих цифр. Судячи з документів
архіву, реєстрація смертей здійснювалася не завжди, але це насамперед
відноситься до 1933 року, коли смертність уже досягла катастрофічних масштабів.
Тоді як збільшення рівня смертності в 1932 році, безумовно, мало статися
наприкінці року, коли реквізиції продуктів харчування були інтенсифіковані
й наступили зимові холоди.
Про збільшення смертності до кінця 1932 року говорять документи. Також
необхідно зазначити, що, за даними того ж таки облздороввідділу, рівень
захворюваності й смертності від інфекційних захворювань улітку 1932 року
не підвищився, як це спостерігалося завжди. Це пояснювалося і без того
високим рівнем захворюваності протягом усього року, що не дало очікуваного
літнього сплеску.
Якоїсь сумарної статистики по області за 1933 рік виявити не вдалося.
Є тільки документи, які відображають факти голодної смерті в окремих населених
пунктах, констатацію загальної обстановки в районах. Необхідний аналіз
усього комплексу збережених документів за 1933 рік, щоб якось наблизитися
до необхідної мети.
Певним орієнтиром може слугувати зовсім секретний лист райздоровінспектора
Павлоградського району до завідуючого облздороввідділом, датований 3 травня
1933 року. Тут дається аналіз захворюваності і смертності в 1932-1933
роках і констатується, що органи ЗАГСу в 1933 році реєстрували приблизно
60% смертей через велику кількість непохованих трупів, а також значну
кількість сільських жителів, які пішли до залізничного полотна і станцій,
там умерли й поховані як невідомі.
Виходячи із проведеного аналізу, інспектор стверджував, що: "Порівнюючи
це зі смертями 1932 року, це дає збільшення в 7 разів". Зважаючи на те,
що Павлоградський район був одним із найбільш потерпілих від голоду в
області, можна одержати приблизну (близьку до максимальної) цифру померлих
у нашому регіоні.
На жаль, і тут є деякі ускладнення, бо в лютому 1932 року було проведено
реформу адміністративно-територіального устрою, внаслідок якої райони,
що підпорядковувалися безпосередньо республіканському центру - Києву,
були об'єднані в області. Саме в 1932 році була створена Дніпропетровська
область, яка ввібрала до свого складу територію нинішньої Запорізької
області. Всі ці перетворення тією чи іншою мірою могли позначитися на
ситуації в нашій області, а, отже, і на зборі статистичних відомостей.
Все-таки, якщо прийняти кількість померлих на 1000 осіб в 1932 році -
17,1 як близьку до істини, збільшення в 7 разів дає 119,7, тобто близько
12% населення. Проте потрібно врахувати, що це відсоток померлих в 1933
році не тільки від голоду і його наслідків, а загальний.
Один документ по одному Павлоградському району, звичайно ж, не можна вважати
достатнім для того, аби робити остаточні висновки. Проте цінність документа
в тому, що він складений в 1933 році очевидцем, якому були доступні статистичні
матеріали.
Необхідно з'ясувати реальну чисельність населення нашої області на 1932
рік, і, бажано, з розподілом по районах. Тоді можна було б отримати відносно
точну цифру жертв голодомору в Дніпропетровській області. В архівному
фонді обласного статистичного управління є відомості тільки про чисельність
населення в містах області за цей рік. Є відомості по перепису населення
в 1926 році, де по Дніпропетровському округу, що складався з 19 районів,
налічувалося 1289160 осіб. Окружна система адміністративно-територіального
поділу існувала до 1930 року, і на території майбутньої Дніпропетровської
області в цей період існувало кілька округів. При створенні Дніпропетровської
області в 1932 році до її складу увійшло 50 сільських районів.
На території всієї України, за переписом населення 1926 року, проживало
понад 28 мільйонів осіб (ця цифра також потребує уточнення), без західних
областей і Криму, приєднаних пізніше. З наведених цифр кожний може дійти
висновку про масштаб трагедії 1932-1933 років.
Це далеко не точний метод підрахунку, який враховує не всі чинники, однак
він ґрунтується на документах органів влади, не призначених для загального
ознайомлення. Тут також необхідно врахувати ту частину жителів області,
які були вислані за межі України під час розкуркулювання і померли від
тяжких умов існування в Сибіру й на Півночі. Уже досить багато написано
про події, що сталися на початку 1930-х років в Україні. Одним з найважливіших
запитань, що дотепер ставлять перед собою дослідники, - це кількість життів,
забраних голодом. Відсутність необхідних документів для встановлення точної
кількості загиблих від голоду дає великий простір для спекуляцій і використання
цього питання в політичних цілях для боротьби з ідеологічними опонентами.
Використовуються різні методи підрахунку, і часто за певної установки
на конкретний результат.
Касьянов О. Скільки ж їх упало в цю безодню?: [За документами Державного
архіву Дніпропетровської області] // Зоря. Глас народу. - 2006. - 28 листоп.
- С. 2.
|
