Краєзнавча робота ДОУНБ:
витоки, напрямки діяльності, пріоритети та перспективи розвитку

І.С. Голуб,
завідуюча відділом краєзнавчої літератури та бібліографії

ДОУНБ – не лише найстаріша та найбільша книгозбірня на Дніпропетровщині, а й перший культурно-просвітницький заклад краю. Маючи універсальний фонд, що складається з близько трьох мільйонів документів, високий рівень комп'ютеризації, значний кадровий потенціал, бібліотека є найбільшим в області утримувачем інтелектуальної інформації, центром культурного і духовного спілкування, методичного та координаційного керівництва для бібліотек регіону всіх систем і відомств, а також осередком бібліотечного краєзнавства.
Краєзнавче спрямування роботи існувало в бібліотеці практично від самого її заснування. У статуті бібліотеки зазначено: “...повинна бути по можливості відображенням інтелектуального життя краю”. Уже 1887 року ставилось питання про відкриття в бібліотеці відділу, де б збиралась література, необхідна для вивчення міста та губернії (міський і земський відділи). До його створення було ще далеко, але у каталозі за 1904 рік такий відділ вже значився, поки що як розділ фонду.

Початок XX століття ознаменувався пожвавленням національного руху, особливо після 1917 року під час української національної революції та згодом у недовгий період українізації. В 20-ті роки в Україні поширювався масовий краєзнавчий рух, у містах і селах один за одним виникали краєзнавчі гуртки, товариства, осередки. На цей час припало й створення у Катеринославській бібліотеці відділу ?місцевого краю?. Його робота в цей час полягала в комплектуванні фонду на основі обов'язкового примірника місцевого друку, розробці краєзнавчого каталогу, упорядкуванні бібліографічних посібників. Тоді ж перед бібліотекою було поставлено завдання вести бібліографію Дніпробуду.

У 30-ті роки, час згортання українізації та посилення репресій, робота цього відділу була спрямована переважно на пропаганду революційних перемін і соціалістичного будівництва. Відповідно до постанови Окружкому відділ завершив роботу з відбору краєзнавчої літератури у відомчих і масових бібліотеках Дніпропетровська та розпочав її систематизацію і складання алфавітного та предметного каталогів. Тематика бібліографічних пошуків у цей час: історія революційного руху на Катеринославщині, економіка, промисловість, сільське господарство краю, окремі підприємства, 15-річчя Жовтневої революції тощо.

Функціонував „крайовий” відділ, як він тоді називався, і, під час окупації міста, про це свідчить допис у "Дніпропетровській газеті" за 4 листопада 1941 року, де йдеться про стародруки саме з краєзнавчого фонду [3]. Після визволення Дніпропетровська цей відділ зник. Причиною було те, що бібліотека практично повністю втратила свій фонд і в перші повоєнні роки всі сили адміністрації та працівників бібліотеки зосередились на формуванні нового фонду і налагодженні роботи в цілому. Відновлення крає знавчого відділу затрималось. Хоча ще 1947 року директор бібліотеки Тимофій Коровкін подавав до обласного виконкому доповідну записку з обґрунтуванням необхідності відкриття такого підрозділу, питання довго не вирішувалось. Лише 1960 року при довідково-бібліографічному відділі було організовано краєзнавчий кабінет, а з 1978 року – сектор краєзнавчої роботи. Зі створенням структурного підрозділу краєзнавча робота значно активізувалась, якщо до цього часу вона проводилась силами різних відділів бібліотеки окремо і неузгоджено (формування фонду, підготовка бібліографії, виставок, масова робота), то тепер ця робота планувалась і координувалась. Довгий час її очолювала досвідчений бібліограф Світлана Карнаух.

Новий сплеск краєзнавчого руху припав на другу половину-кінець 80-х років. Виникла реальна потреба розширювати і поглиблювати краєзнавчу діяльність бібліотеки. Наказом № 16 від 8 березня 1989 року на базі сектора краєзнавчої роботи при довідково-бібліографічному відділі був створений самостійний відділ краєзнавчої літератури та бібліографії, роботу якого очолила Надія Титова. Крок був, по суті, піонерським, оскільки до цього часу тільки в Донецькій обласній бібліотеці існував такий відділ. Зі створенням відділу виникли численні проблеми організаційного характеру: укомплектування штату, відокремлення краєзнавчого фонду та довідково-бібліографічного апарату, налагодження усіх ділянок роботи. Виникали навіть сумніви щодо доцільності створення окремої структури та можливості її нормального функціонування.

П’ятнадцять років існування відділу довели його необхідність. З’явилась можливість розгорнути краєзнавчу роботу за усіма напрямками, визначати пріоритети залежно від конкретних потреб та перспективи подальшого розвитку.

Основа роботи кожної бібліотеки – її фонд. При заснуванні книгозбірні він складався з 200 книг та періодичних видань, треба думати, значна частина цієї літератури була краєзнавчою, адже дарували її катеринославці, відомі місцеві діячі (списки прізвищ постійно друкувались на сторінках "Екатеринославского юбилейного листка"), які цікавилися історією, природою, культурою краю, збирали про нього документи. Поповнення краєзнавчого фонду проводилось в усі часи існування бібліотеки. В § 2 "Основных правил Екатеринославской городской общественной библиотеки" наголошується на необхідності придбання книг, географічних карт, рукописів та інших видань, які стосуються Катеринославської губернії [1]. Побіжний аналіз каталогу бібліотеки за 1904 рік дає деяке уявлення про питому вагу літератури краєзнавчого змісту, такої – майже десята частина фонду.

Збереглися звіти бібліотеки, публікації в тогочасній пресі, з яких видно, що громадськість, члени бібліотечної ради піклувались щодо поповнення книгозбірні краєзнавчою літературою, вказуються назви книг та прізвища дарувальників. У звітах друкуються списки періодичних видань, які отримує бібліотека. Серед них місцеві: "Приднепровский край", "Екатеринославская земская газета", "Екатеринославские Епархиальные ведомости", "Екатеринославские губернские ведомости", "Днепровская молва" .

Доля бібліотеки не була безхмарною, її закривали й знову відкривали, фонди то страждали від пожежі, то частину їх вилучали з ідеологічних міркувань, то тимчасово законсервовували. Досить довгий час – з 1859 по 1887 рік література зберігалась при книжковому магазині В.Ульмана, який виконував функції бібліотекаря, а коли передав її Міській думі, то кількість книг суттєво зменшилась. Зменшувались фонди й після ідеологічних "чисток" вже за більшовицької влади. І все ж, на 1941 рік цифра краєзнавчого фонду сягала семи тисяч одиниць. Наприкінці війни краєзнавча література розділила участь усього фонду бібліотеки – загинула в результаті пожежі, коли в приміщення бібліотеки влучила бомба. Нині в ДОУНБ зберігаються лише окремі книги зі штампами довоєнних років.

У повоєнний період багато сил було покладено на відновлення краєзнавчого фонду. Були налагоджені зв?язки з місцевими організаціями та інститутами, з редакціями газет, а також бібліотеками. Цінні краєзнавчі видання отримали від Всесоюзної бібліотеки ім. Леніна в Москві, ім. Салтикова-Щедріна в Ленінграді, Одеської наукової та обласної, обласних бібліотек Миколаєва та Херсону. Значна кількість краєзнавчої літератури надійшла з Держфонду та його філії в Іркутську. Частина літератури була придбана через букіністичні магазини і краєзнавців міста. До бібліотеки довго не надходив обов?язковий примірник місцевого друку, і це суттєво вплинуло на формування краєзнавчого фонду, і досі в ньому є значні прогалини за окремі періоди. Лише з 1975 року бібліотека почала отримувати обов?язковий примірник місцевих видань і з цього часу фактично набула функцій обласного депозитарію.

На сьогоднішній день краєзнавчий фонд ДОУНБ становить близько 30 тисяч одиниць зберігання, або ж 1 % від усього фонду. До його складу входять: книги, періодичні видання, альбоми, буклети, географічні карти, поштові листівки тощо. Структура фонду дуже складна, крім суто краєзнавчої частини окремими масивами у ньому виділено фонди місцевого примірника, дорадянських видань, особливо цінних видань, з дарчими написами тощо.

Краєзнавчий фонд є універсальним за змістом, він комплектується літературою з усіх галузей знань і відображає всі сторони життя Дніпропетровської області. Головним критерієм відбору літератури є наявність в ній інформації про край, вихід її на території області, приналежність місцевим авторам. Література надходить з різних джерел комплектування: централізованого колектора наукових бібліотек, обласного бібліотечного колектора, книжкових магазинів, видавництв, за рахунок передплати на періодичні видання, обмінно-резервного фонду, купівлі в приватних бібліотеках краєзнавців, як подарунки від організацій та приватних осіб. Література періодично виявляється та відбирається в центральному книгосховищі бібліотеки, а також в інших відділах.
Комплектуються видання українською та російською мовами, надходять й окремі примірники книг кримськотатарською, англійською, німецькою мовами тощо (місцеві видання). Фонд краєзнавчого відділу ДОУНБ комплектується: офіційними та директивними документами, науковою, науково-популярною, виробничою, навчальною, художньою, дитячою літературою, енциклопедичними, довідковими, інформаційними та бібліографічними виданнями.

Безцінною перлиною краєзнавчого фонду є понад три тисячі видань кінця XVIII-початку XX століть, зібраних буквально по крихтині. Серед них прижиттєві видання Д.Яворницького, І.Манжури, Я.Новицького, І.Акинфієва, А.Кащенка, "Памятные книги", "Летописи Екатеринославской ученой архивной комиссии", праці А.Скальковського, Феодосія (Макаревського), матеріали XIII Археологічного з?їзду та промислово-сільськогосподарської виставки 1910 року. Велику цінність становлять статистичні матеріали, звіти, протоколи, постанови губернського та повітових земств.

Значний обсяг у фонді займають періодичні видання. Це газети: обласні, міські, районні, громадських та політичних організацій, багатотиражні видання підприємств, вузів, установ; журнали: суспільно-політичні, літературно-художні, галузеві. Збереглись старі видання: "Екатеринославские Епархиальные ведомости", "Врачебно-санитарная хроника", "Вестник Екатеринославского земства", "Екатеринославский юбилейный листок", є періодика 20-30-х років XX століття.

Окремий розділ складає колекція поштових листівок з видами Катеринослава та інших міст губернії початку XX століття, кілька років тому силами молодих краєзнавців вона була упорядкована та оцифрована і тепер зберігається ще й в електронному вигляді. Зберігаються у краєзнавчому фонді такі види друкованої продукції як афіші, плакати, буклети, фотографії.

Працівники відділу постійно працюють над доукомплектуванням фонду. За останнє десятиліття придбано прижиттєві видання А.Кащенка, через книгообмін отримано майже повні комплекти "Вестника Екатеринославского земства" за 1903, 1904, 1905 роки та "Екатеринославские Епархиальные ведомости" за 1911 та 1912 роки. З Харківської бібліотеки ім. Короленка кілька разів надходили книги 20-30-х років, до 800 книг, переважно примірників місцевого друку, доукомплектовано з фонду видавництва "Січ", виявлено та прийнято у відділ цікаві книги з основного книгосховища, наприклад, збірку віршів архітектора О.Красносельського, видану в Катеринославі 1922 року. Значно поповнилась колекція поштових листівок, як оригіналами, так і якісними ксерокопіями, і тепер становить понад 300 одиниць. За допомогою краєзнавців фонд поповнюється літературою, яка вийшла в регіональних видавництвах України. Зберігання та використання такого різнопланового фонду вимагає значних зусиль та раціональної схеми його розташування.

Останніми роками (частково за рахунок спонсорів) переплетено понад 60 книг із цінного фонду, велику кількість газет. Проводяться регулярні звірки фонду з картотеками. Проведено кілька списань, в результаті чого вилучено понад 1,5 тисячі примірників підвищеної дублетності. Проводиться робота зі статистичного опрацювання краєзнавчого фонду для точного обліку кількості видань місцевого друку, складом його за мовами тощо.
Будь-який, навіть найбагатший, фонд не виконує своїх функцій, якщо на нього немає добре упорядкованого довідково-бібліографічного апарату. Краєзнавчий каталог, який почав створюватись ще на початку 60-х років, сьогодні перетворився на велику і складну систему каталогів і картотек.

Систематичний краєзнавчий каталог-картотека від самого початку створювався як зведений, тобто такий, що відображає всі виявлені матеріали про край, незалежно від виду друку та місця їх зберігання. Він складається з трьох частин: власне систематичної, топографічної та розділу персоналій, що створює єдину систему розташування та розкриття матеріалів.

У 1990-х роках у зв'язку із необхідністю деідеологізації каталогу було проведено його редагування з рекласифікацією багатьох розділів. Проведено величезну кропітку роботу: розроблено нову схему каталогу, рекласифіковано старі розділи і створено нові, введено додаткові рубрики, підрубрики, переглянуто заголовки. Частина матеріалу переглядалась за джерелами, змінювались анотації. Жоден розділ каталогу не був ліквідований, жодна картка не вилучена – усьому було знайдено належне місце. Це величезна робота, каталог – живий організм, його поточне редагування здійснюється постійно. Нині СКК складається з понад двохсот каталожних шухляд.

Специфіка роботи відділу (територіальна відірваність від основного приміщення, де розташовані читацькі та генеральний каталоги) викликала необхідність створення власного алфавітного каталогу. Створено також картотеки "Місцевий примірник", періодики, цінних видань, літератури з дарчими написами та інші.

Для якомога повнішого розкриття краєзнавчого фонду важливе значення має аналітичний розпис. Всі видання, що надходять до відділу: книги, журнали, газети, проходять через руки бібліографів, які відбирають всю важливу інформацію про область, розписують її, систематизують. Нині розписується понад 200 назв періодики, всі книжкові надходження.

З липня 1997 року у відділі впроваджуються комп?ютерні технології обробки та зберігання інформації, створюються електронні бази. Співробітниками відділу самостійно розроблено словник тематичних рубрик та ключових слів, за допомогою якого рубрикуються розписані матеріали. Рубрикатор високо оцінений фахівцями, про це свідчить уже те, що він, як рекомендований зразок, повністю увійшов до нового навчального посібника "Краєзнавча робота бібліотек", виданого Державною історичною бібліотекою України. За кілька років бібліотекарі зуміли освоїти нові технології, впровадити їх у практику роботи. Нині бібліотека має декілька електронних краєзнавчих баз.

Електронна база Kraj (Краєзнавство) містить понад 50 тисяч записів поточного аналітичного розпису. Краєзнавчий книжковий фонд також частково (цінна література) введено до електронної бази Kraj Book і має близько чотирьох тисяч записів. Крім бібліографічних створено бази: „Фотолітопис Катеринославщини”, яка містить зображення понад 300 листівок з видами Катеринослава початку XX століття та „Фотолітопис краєзнавчої роботи”, що включає зображення понад 200 сучасних фотографій краєзнавців, відомих людей Дніпропетровська, масових заходів тощо. Також створена база аналітичних матеріалів „Фінансові огляди”. З вересня 2003 року створена і щотижнево поповнюється аналогічна електронна база аналітично-інформаційних оглядів „Соціально-економічний розвиток Дніпропетровщини”.

Однією з найважливіших ділянок краєзнавчої роботи є видавнича. ДОУНБ виконує функції методичного центру для бібліотек свого регіону, скеровує їхню роботу в належному напрямку. Протягом усіх років чітко просліджується краєзнавчий аспект видавничої роботи бібліотеки. З 940 зафіксованих на цей момент видань бібліотеки питома вага краєзнавчих становить понад 60%. Це цілком зрозуміло, оскільки бібліотека знаходиться не в абстрактному просторі держави, а на конкретній території й задовольняє, в першу чергу, інформаційні потреби населення цієї території.

Видавнича робота виявляється в упорядкуванні бібліографічних покажчиків, методико-бібліографічних матеріалів, довідкових, інформаційних та інших видань, що мають безпосереднє відношення до популяризації знань про край та краєзнавчої роботи.

При початках видавничої роботи ДОУНБ, починаючи з 1956 року, кількість видань краєзнавчого спрямування незначна, суттєво збільшується вона, починаючи з 1960 року, коли з'явився сектор краєзнавчої роботи. З цього часу бібліотека видає науково-допоміжний бібліографічний покажчик універсального змісту літопис-щорічник “Література про Дніпропетровську область”. Можна прослідкувати, як щороку зростали його обсяги, як із часом він став видаватися у вигляді солідних томів, які містили в собі по дві з половиною, три, чотири тисячі бібліографічних записів і відображали життя краю в усій повноті, включали в себе джерела про економіку, науку, культуру, історію, літературу, мистецтво регіону.

Крім "Літописів" видано чимало й інших науково-допоміжних покажчиків. Ці видання розраховані, у першу чергу, на дослідників, науковців, що займаються вивченням культури краю і потребують якомога повнішої інформації.
Переважна більшість бібліографічних покажчиків ДОУНБ має рекомендаційний характер. На відміну від науково-допоміжної бібліографії рекомендаційна адресована бібліотекарям та безпосередньо читачам. Вона, як правило, обмежується однією темою, пов'язаною з подіями місцевої історії, ювілейними датами, іменами видатних краян. За роки незалежності України ліквідовано багато прогалин в нашій історії, відкрито чимало нових імен, достойних популяризації, і такі видання конче необхідні.

Окремою групою можна розглядати методико-бібліографічні видання. З 1972 року бібліотека видає Календар пам’ятних дат, який крім хронологічного переліку подій містить текстові довідки: про найвизначніші події краю та біографічні – про видатних діячів, і який з самого свого початку зацікавив не лише бібліотекарів та читачів, а й краєзнавців, журналістів, вчителів шкіл, викладачів середніх спеціальних та вищих навчальних закладів і, навіть, промисловців. Останніми роками Календарі, що тепер мають назву "Моє Придніпров'я", значно розвинулись, вони містять не лише короткі довідки, а й розгорнуті авторські матеріали, ніде не друковані раніше, інтерв’ю, вірші – бібліотека запрошує до співробітництва вчених, письменників, краєзнавців. Матеріали супроводжуються статистичними даними, фотографіями, ілюстраціями.

Значна частка й методико-бібліографічних видань. В них не лише бібліографія, але й методичні поради щодо проведення масових бібліотечних заходів – сценарії літературних вечорів, схеми виставок, а також вірші, пісні, уривки з художніх творів, які можна використати, офіційні матеріали тощо. Тематика видань відповідає потребам часу.

З кожним роком бібліотека все більше готує суто бібліотекознавчих видань, які аналізують та узагальнюють досвід бібліотечної роботи окремих книгозбірень краю, містять матеріали науково-практичних конференцій, розвідки з історії бібліотек регіону. З 2003 року почав виходити давно омріяний інформаційно-методичний збірник “Бібліотечна Дніпропетровщина” (два випуски на рік), на сторінках якого вміщено зразки регламентуючої документації, методичні консультації фахівців, рекомендаційна бібліографія, статті про кращі бібліотеки та бібліотекарів області, вірші. Частина таких видань присвячена історії та проблемам ДОУНБ.

Прикметою часу стало розширення видавничої палітри бібліотеки, серед нових форм – альманах "Січеславщина". Підготовлено вже чотири випуски. На сторінках цього видання виступають відомі вчені та краєзнавці: історики, мово- та літературознавці, геологи з ексклюзивними матеріалами з питань краєзнавства. Звичайно ж, є тут місце й бібліографії. Неможливо оминути такі цікаві видання, як бібліографічні довідники з серії “Архітектура Дніпропетровська”.

Цікаві також випуски інформаційного покажчика "Хроніка культурного життя області", які створюються за повідомленнями преси.
Отримали визнання малі форми бібліографії – закладки та буклети – до ювілеїв письменників, художників, та інформаційні – до виходу нових краєзнавчих книг чи цікавих подій. Їх охоче розбирають школярі, студенти, вчителі, журналісти.

Немає потреби називати краєзнавчі видання, повний їх перелік можна побачити в новому покажчику "Видання ДОУНБ. 1956-2003".

Обласна наукова давно вже стала одним із найважливіших інформаційних та культурних центрів краю, завойовує все більше визнання не лише серед рядових читачів, а й в науковому середовищі. Без перебільшення можна сказати, що завжди було престижним брати участь у підготовці видань бібліотеки. Партнерами ДОУНБ не раз виступали бібліотеки: юнацька та дитяча обласні, Всесоюзного науково-дослідного інституту кукурудзи, профспілкова заводу ім. Петровського, ЦНТБ, НГУ, брали участь у підготовці видань Дніпропетровський художній музей, обласна письменницька організація, окремі особи.

Вже згадувалось, що на сторінках Календаря “Моє Придніпров’я” та альманаху "Січеславщина" часто можна бачити ексклюзивні матеріали. Не можна не згадати й спільні видання. У співпраці з науковцями Т.Ковальською та О.Сидоренко видано вже згадуваний науково-допоміжний покажчик “Газети і журнали Катеринославщини (1838-1916)”, який мав хороший резонанс серед істориків, літературознавців, музейних працівників, журналістів. Спільно з бібліотекою НГУ видано рекомендаційний бібліографічний покажчик “Ярослав Іванович Грдина”. У співпраці з молодим вченим цього ж вузу І.Кочергіним підготовлено солідне видання: Почесний громадянин краю (До 170-річчя від дня народження Олександра Поля). Сюди ж відносяться й щойно названі довідники з серії “Архітектура Дніпропетровська”, підготовлені спільно з науковим співробітником Обласного центру охорони історико-культурних цінностей В.Старостіним.

Видавничою роботою протягом усього часу займаються різні відділи, які більше, які менше: методичний, бібліографічний, краєзнавчий, сільськогосподарської літератури, патентно-технічний та інші. Практично всі вони готують краєзнавчі видання. Наклади – від кількох десятків до кількох тисяч примірників, різні місця та способи друку, різна поліграфічна якість. Цікаво було б дослідити краєзнавчий аспект видавничої діяльності (як і саму видавничу діяльність) повніше, проаналізувати за різними критеріями, зробити узагальнення та висновки для подальшого розвитку цієї важливої ділянки роботи ДОУНБ.

Велика робота проводиться з надання інформації користувачам, різнопланово, як традиційними формами й методами, так і новими. 1300 читачів, 2 тисячі відвідувань, 16 тисяч книговидач на рік – ось планові показники відділу краєзнавчої літератури та бібліографії. На фоні цифр усієї бібліотеки вони досить скромні, якщо не брати до уваги специфічність краєзнавчої літератури та обслуговування нею читачів.

Краєзнавчий фонд наукової бібліотеки, в першу чергу, має забезпечити дослідницьку роботу вчених, краєзнавців, допомогти в роботі фахівцям – викладачам вузів, вчителям, журналістам, працівникам закладів культури, а також студентам-дипломникам. Постійними користувачами його є науковці ДНУ, НГУ, інших вузів міста, переважно фахівці гуманітарних спеціальностей. Серед них доктори та кандидати історичних, філологічних, геолого-мінералогічних наук, частина з них – відомі вчені, такі як Г.К.Швидько, В.С.Савчук, А.М.Поповський, наукові співробітники ДІМ і Центру охорони історико-культурних цінностей, окремі особи, наприклад, відомий письменник-краєзнавець М.Чабан. Активно працюють на базі краєзнавчого фонду викладачі вузів – історики та культурологи ДДТУЗТ, ДФЕІ, ДЮА.

Крім місцевих науковців краєзнавчими фондами ДОУНБ користуються вчені інших міст і країн. Над кандидатською дисертацією працювала викладач коледжу міста Павлограда Т.Гребенник; професор Донецького державного університету С.Калоєров користувався матеріалами з історії розвитку гірничої справи; працював ще будучи аспірантом професор ЗДУ А.Бойко; старший науковий співробітник Інституту природознавства і техніки Російської АН О.Єліна опрацьовувала джерела із сільськогосподарської діяльності земств; матеріалами земств цікавився також професор Аризонського університету (США) Даглас Вінер.

Можна було б назвати численні прізвища аспірантів, студентів, учнів МАН, які активно використовують краєзнавчий фонд для підготовки кандидатських дисертацій, дипломних, курсових та учнівських наукових робіт. Почастішали випадки, коли студенти, і не тільки історики та філологи, а й майбутні інженери, юристи, медики, економісти, пишуть курсові та дипломні роботи на місцевому матеріалі.

Активно співпрацює відділ краєзнавчої літератури з просвітянами, підтримує зв’язки з інститутом освіти, обласною педагогічною газетою „Джерело”, окремими вчителями-новаторами. Вчитель історії середньої школи м. Дніпропетровська „Лінгва” Т.Недосєкіна, використовуючи матеріали краєзнавчого фонду, написала підручники з історії Дніпропетровщини для 5-го та 6-7-го і з історії України для 5-го класів.

Користуються краєзнавчими матеріалами працівники Центру народної творчості, будинків культури. Часті відвідувачі – представники преси, радіо, телебачення.

З 1996-1997 років серед читачів відділу краєзнавчої літератури різко збільшилась кількість студентів, і, навіть, з’явилась нетипова для наукової бібліотеки категорія – школярі. Справа в тому, що в багатьох вузах, середніх спеціальних закладах, школах введено такі предмети як краєзнавство, народознавство, українознавство тощо, отже все частіше звертаються студенти й школярі в пошуках джерел для підготовки виступу, доповіді, реферату саме з краєзнавчої тематики.

Бібліотекарі не тільки надають необхідні джерела користувачам, але й самі активно популяризують фонд, як правило, за допомогою звичних випробуваних форм, як то: книжкові виставки та перегляди, бібліографічні огляди, презентації книг тощо. За роки роботи бібліотеки, навіть якщо брати післявоєнний час, підготовлено сотні виставок, проведено не менше того оглядів, перелічувати, хоча б частину їх, неможливо. Але варто зупинитися на такому явищі, як виїзні виставки, що проводяться за межами бібліотеки. Це – давня традиція, ДОУНБ давно й постійно бере участь у різноманітних заходах вузів, музеїв, культурницьких установ, громадських організацій, міського самоуправління, владних структур. Можна назвати хоча б такі з них як „Дні міста”, „Дні книги”, Дні культури різних країн, науково-практичні конференції, семінари тощо. Виставки розташовувались в обласній державній адміністрації, обласній Раді, управлінні культури. Неможливо не згадати також, що вже двічі ДОУНБ брала участь у проведенні творчих оглядів Дніпропетровщини в Києві. В палаці „Україна” розгортались великомасштабні книжково-ілюстративні виставки: „Видано на Дніпропетровщині за роки незалежності” (2001) та „Славетні імена Дніпропетровщини” (2003). Обидві виставки включали по кілька сотень видань, користувались значною увагою, отримали високі оцінки фахівців. Цього року бібліотека брала участь у виставці „Експо-2004”.

Використовуються також не зовсім типові для бібліотеки форми як екскурсії по фонду, лекції про цікаві історичні події, видатних людей, культурні традиції краю. Лекції найчастіше проводяться перед студентською чи школярською аудиторією в бібліотеці чи навчальному закладі, при цьому демонструються книги, періодичні видання, фото- та ілюстративні матеріали.

Усе активніше бібліотекарі популяризують фонд через засоби масової інформації, виступаючи на сторінках газет і по радіо. Останніми роками в місцевих газетах з’явились численні рубрики з історії краю, матеріали для яких готуються на основі краєзнавчого фонду, понад рік по обласному радіо звучали передачі з циклу „На полі слова”, над якими поетеса і журналістка Н.Нікуліна часто працювала саме в стінах бібліотеки. Автори програм „Пороги” обласного телебачення та „Проспект” 11-го телеканалу не раз користувались краєзнавчим фондом. Бібліотечні працівники й самі ведуть окремі рубрики, як, наприклад, протягом 1996-1998 років в журналі „Бористен” – „Люди, події, дати Січеславщини”, з кінця 1997 року до обласної педагогічної газети „Джерело” обласного управління освіти щомісячно передаються матеріали для рубрики „Моє Придніпров'я”, з грудня 2003 року в газеті „Наше місто” засновано невеличку постійну рубрику „Цей день в історії міста”. Бібліотекарі часто виступають з популяризаторськими матеріалами на сторінках місцевих газет, беруть участь в радіо- та телепередачах.
Усе більше місце займає в краєзнавчій роботі групове та індивідуальне інформування представників керівних структур, органів влади та місцевого самоврядування. З 1996 року фахівцями відділу краєзнавчої літератури почали готуватись прес-огляди по Дніпропетровщині „Події. Факти. Коментарі”, спочатку для Національної Парламентської бібліотеки, а згодом для обласної держадміністрації. З 1998 року аналогічні огляди „Фінанси. Банки. Податки”, а з кінця 2003 – „Соціально-економічний розвиток Дніпропетровщини” готуються для начальника обласного фінансового управління. Наприкінці 2003-го інформаційно-бібліографічні бюлетені “Освіта. Молодіжна та соціальна політика. Неповнолітні. Спорт” почали готувати для заступника голови облдержадміністрації з питань культури.

Інформація з питань економіки, історії, культури, мистецтва області постійно надається відділам облдержадміністрації, секретаріату обласної ради, обласним управлінням культури та фінансів. На базі краєзнавчих фондів ДОУНБ готувались матеріали для створення музеїв фінансового управління та місцевого самоуправління. Під час підготовки та проведення президентських виборів працівники відділу готували регулярні вибірки матеріалів на цю тему. Серед абонентів краєзнавчої інформації неодноразово були Жовтневий райвідділ освіти м. Дніпропетровська, Дніпропетровське відділення Укрпошти, видавництво "Дніпрокнига". Усім вищеназваним структурам, установам та закладам інформація надається у вигляді бібліографічних списків, інформаційно-аналітичних оглядів, реферованих чи повнотекстових документів. Для цього працівникам краєзнавчого відділу необхідно завжди бути добре поінформованими про події, які відбуваються в регіоні, знати історію області, стан культури, орієнтуватися в економічному та політичному житті, мати аналітичні здібності.
Крім вищеназваних абонентів постійна чи разова інформація також надається окремими вченим та викладачам вузів, краєзнавцям, журналістам з різноманітних питань історії та життя області.

У бібліотечній справі давно існує така форма масової роботи як клуби за інтересами. Вони створюються з метою згуртування читацького активу та додаткової популяризації літератури, більш повного розкриття фонду з його допомогою. Але бувають випадки, коли такий клуб переростає межі чисто бібліотечної роботи, набуває статусу громадсько-культурного осередку. Клуб “Ріднокрай”, що працює при ДОУНБ з жовтня 1990 року, практично від самого початку свого існування набув саме такого статусу – науково-дослідницького та просвітницького осередку міста Дніпропетровська. Виник він не на порожньому місці, як і кожне явище має своє коріння і свою історію.
Часто у справі популяризації краєзнавчої літератури позитивну роль відіграє читацький актив. 1962 року в бібліотеці утворилось Дніпропетровське товариство краєзнавців (бібліотечно-бібліографічна секція), яке ставило собі за мету допомогу у формуванні фонду, проведення краєзнавчих заходів серед населення міста, читання лекцій тощо. Матеріали з архіву бібліотеки свідчать, що 5 лютого 1962 року відбулось перше засідання організаційного комітету в складі дев'яти чоловік – співробітників бібліотеки, історичного музею, працівників обласного архіву, закладів культури, освітян. У тому ж місяці відбулось друге й останнє засідання. Був розроблений статут товариства, але практичних наслідків спроба не мала.

Ґрунт для створення клубу підготували “краєзнавчі четверги”, які проводилися при секторі краєзнавчої роботи щоквартально, починаючи з 1975 року. В архіві ДОУНБ зберігаються афіші, запрошення, програми “краєзнавчих четвергів”, в тому числі й першого, що відбувся 27 листопада 1975 року. Проводились ці заходи широкомасштабно, силами бібліотеки, історичного музею та магазину “Букініст”, як правило, в стінах котрогось із організаторів, але були і виїзні, в тому числі за межами Дніпропетровська – в Петриківці, Новомосковському Троїцькому соборі. Незмінним ведучим багато років був відомий поет М.Миколаєнко, в проведенні “четвергів” брали участь науковці, краєзнавці-аматори, письменники, мистецтвознавці, артисти. На першому ж такому заході було висловлено побажання, щоб з часом “четверги” переросли в клуб краєзнавців.

1989 року в бібліотеці створено відділ краєзнавчої літератури та бібліографії. Наступного року при відділі організувався клуб “Ріднокрай”. Ініціатором цього стала завідувачка відділом Н.М.Титова, яка спільно із завкафедрою історії України ДДУ, професором Г.К.Швидько зуміла згуртувати актив “краєзнавчих четвергів”, долучити нових членів. Перше засідання відбулось 30 жовтня 1990 року.

Очолює “Ріднокрай” протягом усіх років роботи Г.К.Швидько – відомий вчений, автор багатьох наукових публікацій, монографій, підручників. Багато років Ганна Кирилівна очолювала кафедру історії України ДДУ, зараз вона – професор НГУ, Академік Української Академії історичних наук, удостоєна звання “Заслужений діяч науки і техніки України” – “За вагомий особистий внесок у розвиток краєзнавства, збереження національної історико-культурної спадщини”. Її, в номінації “Жінка року 2000”, включено в довідник “Хто є хто”, який видає американський біографічний інститут.

Членами клубу від самого започаткування стали вчені дніпропетровських вузів, краєзнавці, журналісти, письменники. За роки його існування кількість відвідувачів клубу зросла учетверо-вп'ятеро, прийшли нові цікаві люди, останніми роками клуб поповнився молодими силами.

Клуб “Ріднокрай” має високий науковий потенціал, адже у більшості його членів вища освіта, серед них є наукові співробітники музеїв, викладачі вузів, аспіранти, понад п'ятнадцять чоловік мають ступені доктора чи кандидата наук.

Високий інтелектуальний рівень членів клубу, допомога наукових установ, солідна джерельна база краєзнавчих фондів як ДОУНБ, так і приватних бібліотек краєзнавців дозволяють займатись серйозними науковими пошуками та просвітницькою діяльністю.

За чотирнадцять років роботи проведено понад сто двадцяти засідань, на яких розглядались найрізноманітніші питання з історії Придніпров’я, розвитку науки, культури, освіти, діяльності видатних людей краю. Проводились засідання, присвячені архітектурній тематиці, проблемам охорони пам’яток історії та культури, дослідженню та розробці природних ресурсів, велику зацікавленість викликало таке явище як дніпровське лоцманство, а також археологічні дослідження.

Засідання відбуваються як в стінах бібліотеки, так і поза її межами – виїзні засідання. Не раз краєзнавці бували в ДІМ, в тому числі у його відділах – меморіальному будинку Д.Яворницького та “Літературне Придніпров’я”, в Художньому музеї, побували в Троїцькому соборі, археологічному музеї та ботанічному саду ДНУ. Тісне співробітництво пов’язує клуб “Ріднокрай” з науковцями НГУ.

Не лише на клубних засіданнях виступають краєзнавці зі своїми дослідженнями, активну роботу беруть вони в наукових конференціях, які проводяться силами історичного музею, державного та гірничого університетів. У грудні 1996 року кілька представників клубу побували в Києві на II, а в жовтні 2003 року – на III з’їздах Всеукраїнської Спілки краєзнавців, беруть постійну участь у роботі наукових конференцій, краєзнавчих читань.
Наукове спрямування роботи клубу нерозривно пов’язане з культурно-просвітницькою діяльністю. Десятиліття панування радянського режиму призвели до вилучення з нашої історії та культури багатьох сторінок, чимало фактів було перекручено, події трактувались із вигідних правлячим верхівкам позицій. Викреслено з пам’яті поколінь чимало імен людей, діяннями яких можна лише гордитися. Відновити історичну справедливість, повернути співвітчизникам надбання культури, вшанувати достойників, котрі роки праці, а часто й життя віддали заради батьківщини – це одне із завдань краєзнавців.

Члени клубу “Ріднокрай” завжди високим зразком для себе ставили діяльність Катеринославської вченої архівної комісії, яка існувала в нашому місті на початку XX століття. Комісія випускала “Літописи”, тож мрія мати своє видання ніколи не полишала “Ріднокрай”. На початку 1997 року вийшов перший випуск такого видання – альманах “Січеславщина”, куди увійшли статті краєзнавців, протоколи засідань, бібліографія. Другий і третій випуски присвячені краєзнавчій діяльності М.П.Чабана та В.М.Кунцера, четвертий розповідає про природу краю, його геологічну історію. Готуються наступні випуски. Крім того краєзнавці беруть активну участь у підготовці бібліографічних видань бібліотеки.

Клуб “Ріднокрай”, створений чотирнадцять років тому при обласній науковій бібліотеці, розвивається, набуває все більшого авторитету, стає гарним прикладом, дедалі більше поширює і поглиблює свою роботу і повністю виконує функції наукового, культурно-просвітницького і виховного осередку міста Дніпропетровська, а по суті, заміняє собою науково-просвітницьке товариство. Для більш повного уявлення про роботу клубу пропонуємо звернутися до видання бібліотеки: „Ріднокрай”: Аанотов. рекоменд. покажчик / Упоряд. І.С.Голуб.– Дніпропетровськ, 2000.– 53 с.

Обласна наукова бібліотека є координаційним та методичним центром для бібліотек області, отже відділ краєзнавчої літератури виконує ще й функції методичного центру з краєзнавчої роботи. Виїзди з консультаціями в інші міста області явище тепер не часте, але у Дніпропетровську діють курси підвищення кваліфікації для бібліотекарів міських, районних, сільських бібліотек, отже для них готуються та проводяться консультації з усіх ділянок роботи в галузі бібліотечного краєзнавства. Організовуються практичні заняття на базі відділу. Не обходять працівники краєзнавчого відділу своєю увагою і бібліотеки Дніпропетровська, в тому числі інших систем і відомств, в першу чергу шкільні та вузівські – проводять консультації, допомагають підібрати необхідну літературу, беруть участь у бібліотечних заходах.

Постійна увага приділяється студентам училища культури, майбутнім бібліотечним працівникам. На базі відділу для них проводяться Дні інформації, лекції з питань бібліотечного краєзнавства, практичні заняття, вони часті гості на масових заходах.

До методичної роботи відділу краєзнавчої літератури відноситься й підготовка методико-бібліографічних видань, про що говорилось раніше.

Є в роботі краєзнавчого відділу і свої проблеми. Частина їх вирішується власними силами чи з допомогою адміністрації бібліотеки, краєзнавчого активу, частина потребує вирішення на державному рівні. Наприклад, дуже бідний фонд виданнями 20-х, недостатньо висвітлені періоди 30-х та 40-х років. Мало довідкової літератури, статистичних та офіційних матеріалів сучасного періоду.

Інша, теж болюча проблема, – збереження вже існуючого фонду. Багато книг, і не тільки старих, потребують оправи, ламінування окремих сторінок чи в повному обсязі. Те ж саме з журналами 20-30-х років. Численні газетні підшивки більш пізнього часу від частого користування зношуються, палітурки обриваються, виникає потреба їх реставрувати, а у бібліотеки не вистачає коштів вчасно переплітати сучасну періодику. Не секрет також, що частина фонду втрачається через недобросовісне, а то й злочинне ставлення читачів: вирізані фотографії, видерті сторінки, вкрадені книги, і це при тому, що бібліотекарі постійно слідкують за збереженням фонду.

Є й інші проблеми, серед них така важлива як нестача висококваліфікованих бібліотечних кадрів. Як правило, говорячи про проблеми бібліотек, соромливо замовчують той факт, що нині бібліотекар з вищою спеціальною освітою, зі знанням комп’ютерної техніки та кількох мов, зі стажем роботи 15, 20, 30 років за свою роботу отримує мінімальну заробітну платню. Звідси й плинність кадрів та інші, пов’язані із цим, проблеми, і розв’язати їх можна, лише розробивши загальнодержавну програму підтримки бібліотек, вклавши значні кошти, які зрештою окупляться завдяки духовному і культурному зростанню суспільства.
Життя не стоїть на місці, з розвитком бібліотеки набуває все більшого розвитку і краєзнавча робота. Усі ділянки її постійно розширюються, зміст поглиблюється. У перспективі безліч цікавої і потрібної роботи. На довгі роки розрахована робота з відбору у ЦКС старих видань для доукомплектування краєзнавчого фонду, в тому числі й місцевого примірника.

З метою збереження фонду та для полегшення доступу користувачів до джерел інформації вже сьогодні необхідно розпочинати роботу з переведення текстів, у першу чергу цінної літератури та періодики, в електронний вигляд. Це дорога матеріально, кропітка та довготривала робота, але з плином часу її необхідність буде виявлятися все більше, бо вже сьогодні з деякими старими джерелами практично неможливо працювати.
На порядку денному і переведення інформації каталогу з традиційних карток в електронний вигляд, а це понад 200 тисяч бібліографічних записів. Також планується ввести до електронної бази картотеку „Місцевий примірник”. Необхідно також відродити та інтенсифікувати тимчасово припинену роботу зі створення зведеного краєзнавчого каталогу, що надало б можливості більш якісно та повно надавати інформацію про краєзнавчі джерела науковцям. На часі розвиток корпоративних зв’язків між бібліотеками.

Велике значення для розкриття краєзнавчого фонду має аналітичний розпис книг та періодики. Велика частина фонду розписана, але видання XIX- початку XX століть, особливо звіти, постанови, рішення та інші офіційні матеріали і документи місцевої влади, губернського та повітових земств ще потребують роботи над ними. Не розписано також і фонд періодики з середини 40-х до кінця 50-х років.

Розпочата робота із створення картотеки фотографій та ілюстративних матеріалів, які містяться на сторінках книг, в першу чергу, старих (адже читачі часто шукають ілюстрації до теми), ця робота поки що призупинена, але є потреба її продовжувати.
Планується розширювати видавничу роботу, для цього розробляється перспективний план, визначається пріоритетна тематика видань. Залучаються до роботи нові наукові сили.

У планах подальшої роботи і активізація роботу клубу „Ріднокрай”, а для цього потрібно постійно долучати до його лав нових членів, особливо молодих науковців та фахівців, людей, залюблених у рідний край, його природу, історію, культуру.

Багато планів пов’язано з розробленням Схеми розділу “Краєзнавство” для Сайту бібліотеки, в якому буде розміщуватись не лише інформація про краєзнавчу роботу ДОУНБ, а й повнотекстові матеріали з історії вивчення краю, персоналії вчених та краєзнавців – дослідників Придніпров'я, перелік і характеристика організацій та установ області, які займаються краєзнавством, література про Дніпропетровську область.
Підводячи підсумки вищесказаному, хотілось би зазначити й те, що будь-яка робота тримається на людях – ініціативних, небайдужих, які вболівають за справу, підходять до неї творчо, не стандартно. Саме такі люди починали краєзнавчу роботу в бібліотеці, такі ж її продовжують і тепер. Серед них можна назвати Н.Вороненко, М.Іванову, О.Дробишевську, В.Пупченка, С.Карнаух, Н.Нікуліну, Л.Гурай, Л.Загайну, Л.Горпиняк, Є.Прудченка, Н.Титову, І.Голуб, С.Усенко та інших. Вони вклали в краєзнавчу роботу роки самовідданої праці, високий інтелект, енергію душі.

Сьогодні краєзнавство відіграє велику роль у вихованні людини, становленні її особистості, усвідомленні нею своєї національно-культурної приналежності. Це – загальна потреба суспільства, яке задихається від бездуховності, насильства, жорстокості. Потрібно виховувати не абстрактну, а дієву любов до своєї „малої батьківщини”, гордість за її славне минуле, почуття господаря, що турботливо оберігає природу краю, його ресурси, пам’ятники, зберігає культурні традиції та передає їх у спадок прийдешнім поколінням. Краєзнавча робота в бібліотеці сьогодні нагальна потреба, тому керівництво та колектив ДОУНБ робить усе для її розвитку і поглиблення.

Бібліографічні посилання:

1. Основные правила Екатеринославской городской общественной библиотеки. Утвержденные Екатеринославской Думою 19-20 марта 1903 г.– Екатеринослав, 1903.– С.18.
2. Баллин Н.П. К вопросу об учреждении публичной библиотеки в Екатеринославе (Письмо из Харькова) // Екатеринослав. юбилейн. листок.– 1887.– 5 мая.– № 13.– С. 115.
3. Осипенко Н. Про обласну бібліотеку // Дніпропетр. газета.– 1941.– 4 листоп.
4. Загайная Л. Краеведческая работа областной библиотеки: Выступление на науч.-практ. конф. 28 нояб. 1984 г.– Днепропетровск [1994].– 8с. (Машинопись) // Архив ДОУНБ.– Фонд 10.1.1.– Опис 556.
5. Отчет о состоянии Екатеринославской городской общественной библиотеки за 1890-1914 гг.– Екатеринослав, 1914.
6. Швидько Г. Катеринославський Піквікський клуб (1858-1860).– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2003.– С.32.
7. Туманова Л. Відновимо скарбницю думки // Зоря.– 1944.– 9 трав.
8. Поповнення фондів обласної бібліотеки // Зоря.– 1948.–25 лип.