ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА: ІСТОРІЯ, ТРАДИЦІЇ, ДИНАМІКА ЗМІН ТА ЧИННИКИ РОЗВИТКУ

Н.М.Тітова, директор Дніпропетровської обласної
універсальної наукової бібліотеки

Головній бібліотеці нашого регіону – нашій Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці в травні цього року виповнилось 170 років з дня заснування. “Научка”, як звично називають її дніпропетровці, – одна з найстаріших бібліотек не тільки в області, а й в Україні – весь цей час залишається найбільш відвідуваною бібліотекою в регіоні. В середньому бібліотека налічує 220 тис. відвідувань в рік, під час яких читачам видається більше 1,5 млн. документів.

В чому ж причина популярності бібліотеки серед читачів?

Звичайно, в першу чергу це її багаточисельні і різноманітні інформаційні ресурси. Фонд ОУНБ сьогодні складає близько 3 млн. одиниць зберігання на різноманітних носіях інформації. Традиційний довідково-пошуковий апарат до фонду, електронний каталог книг та періодики, власноруч створені та придбані бази даних, вихід в Інтернет та наявність веб-сайту бібліотеки – все це розширює можливості пошуку та доступу до інформації.
А як же все починалось?

Яскравою і незабутньою сторінкою історії нашого краю стало відкриття в Катеринославі 9(22) травня 1834 року в будинку Дворянських зборів публічної бібліотеки. Саме бібліотека стала першою установою культури краю, яка була відкрита в молодому провінціальному місті. Поштовхом для відкриття публічної бібліотеки став циркуляр МВС Росії “О заведении в губерниях публичных библиотек для чтения”, розісланий у 1830 році в усі губернії.
Поява публічної бібліотеки в Катеринославі стала одним з перших культурних надбань міста, яке на той час не мало ще ні своєї газети, ні книжкового магазину, не кажучи вже про постійний театр чи наукове товариство.
З відкриттям бібліотеки найбільш прогресивні діячі краю покладали свої надії на те, що в м. Катеринославі, де освічених було менше третини населення, з часом з’явиться «сословие ученых, авторы знаменитые славою, собственные превосходные сочинения, публичные великолепные здания, в коих будет процветать просвещение». Ці слова прозвучали в промові одного з перших бібліотекарів – Герценвіца.

На день відкриття у фонді бібліотеки налічувалося близько 200 книг і газет. Існувала бібліотека на кошти передплатників, які платили за всі види бібліотечних послуг: користування читальним залом, видачу книг додому тощо.

1839 рік приніс тяжкі втрати: в будинку Дворянських зборів сталася пожежа, фонд бібліотеки згорів, і лише 8 травня 1843 року бібліотека відновила свою роботу (Екатеринославские губернские ведомости, 1843, №19).
Наляканий буржуазними революціями 1848 року в Західній Європі, уряд посилив утиски друку, науки і культури. Жертвою жандармських пересторог стала і Катеринославська губернська публічна бібліотека. За багатьма читачами був встановлений нагляд. У 1851 році за розпорядженням губернатора вона була закрита. Так Катеринославську публічну бібліотеку спіткала сумна доля більшості бібліотек Росії, які закрились в очікуванні кращих часів.

Невідомо, як довго ще б губернська бібліотека знаходилась в такому стані, якби не прогресивні представники місцевої інтелігенції, члени “товариства самовдосконалення” М.П.Баллін, В.М.Єлагін, М.М.Степановський та ін., котрі підняли питання про необхідність відновлення в Катеринославі публічної бібліотеки і навіть провели збір коштів. Однак після виходу в світ викривального роману В.Єлагіна “Відкупна справа” товариство зазнало гонінь і розпалось, а бібліотека опинилась під контролем губернського начальства.

Спроби місцевої інтелігенції відродити бібліотеку не мали успіху, і вона протягом майже 20 років існувала при книжковому магазині В.П.Ульмана, який був її єдиним бібліотекарем. Книги він видавав за плату і під заставу, аби вони не лежали мертвим вантажем у підвалі, а потрапляли до читачів.

У дні підготовки до 100-річного ювілею Катеринослава питання про колекцію книг губернської бібліотеки знову привернуло увагу громадськості. Ульман через секретаря М.М.Володимирова передав книжкову колекцію міській Думі. Тепер вже не поодинці, а вся катеринославська громадськість усвідомила необхідність функціонування публічної бібліотеки. На користь бібліотеки були зібрані значні пожертвування грішми і книгами. Відгукнулись і “піквіки”: М.П.Баллін поділився своїми спогадами про бібліотеку, подарував бібліотеці книги. Донька В.М.Єлагіна, пам’ятаючи про участь батька в долі Катеринославської публічної бібліотеки, звернулась до міської управи з побажанням, щоб кошти від видання його творів “надійшли на користь міській публічній бібліотеці”, відновлюваній Катеринославською міською управою. Інтелігенція міста в ці передсвяткові місяці започаткувала періодичне видання “Екатеринославский юбилейный листок», кошти від якого також були передані бібліотеці.

Відкриття відродженої бібліотеки відбулося в листопаді 1889 року: вона одержала офіційний статус міської громадської бібліотеки, який ствердив її роль і призначення як головного книгосховища літератури про край, відновив колегіальність управління бібліотекою, визначив права і обов’язки бібліотекарів як службовців державної установи.

Згідно зі Статутом справами бібліотеки керувала Рада, склад якої затверджувався на засіданні міської Думи. Першим головою Ради бібліотеки був Г.Залюбовський, а бібліотекарями – А.С.Акінфієва та В.С.Вашинська. З початку заснування бібліотеки користування нею було платне: перегляд літератури в читальному залі – безкоштовний, видача літератури додому – за платним абонементом. Причому, плата за абонемент для різних верств населення – дифереційована.

Серед документальних знахідок з історії бібліотеки – щорічні звіти губернатора міністрові внутрішніх справ, де систематично відображався стан публічної бібліотеки.

Завдяки звітам збереглися імена бібліотекарів за ці роки: відомо, що в 1901-1908 рр. завідувала бібліотекою С.В.Єгорова, талановитий педагог і просвітитель, її помічниці – Є.І.Пчолкіна, У.І.Дикарєва ( в 1908 році стала зав. бібліотекою), А.П.Мордовська, М.К.Рубаниста, К.С.Голубовська. Бібліотека знаходилась в приміщенні по вул. Московській, 3.

Напередодні Жовтневих подій 1917 року Катеринославська публічна бібліотека входить до числа найбільших бібліотек Росії. Вона була восьмою за кількістю фонду, третьою – за числом відвідувань і четвертою – за кількістю книговидач.

В перші роки після встановлення радянської влади швидко зростав фонд бібліотеки, який поновився націоналізованими книжковими багатствами. Гострою стала проблема розширення площ. І в 1926 році бібліотека одержала нове приміщення, яке знаходилось на розі вул.Дзержинського і пр.К.Маркса, що, звичайно, мало позитивний вплив на якість обслуговування читачів. Приміщення було набагато більше попереднього і знаходилось у центрі міста.

Значну роль у становленні бібліотеки як культурно-просвітницької установи відіграли директор бібліотеки В.А.Дикарєв, заступники директора Стебельський і Прокоф’єва. В 30-ті роки в бібліотеку приходять працювати Л.М.Туманова, Панькова, Старішко, які назавжди пов’язали свою долю з бібліотекою.

У зв’язку з ліквідацією на початку 30-х років округів і утворення областей, в 1934 році Дніпропетровська центральна міська бібліотека стає обласною. Це значно збільшило обсяг організаційно-методичної роботи. В підпорядкуванні бібліотеки опинилась мережа бібліотек 60-ти районів області.

Подальший розвиток бібліотеки перервала війна. Приміщення було зруйноване в результаті пожежі, загинуло більше 650 тисяч книг і близько 300 підшивок періодичних видань. Таким чином, весь фонд обласної бібліотеки був втрачений.

Зразу ж після визволення Дніпропетровська бібліотечні працівники провели величезну роботу по відновленню фонду. За короткий строк було зібрано десь біля 10 тис. книг, газет та журналів і впорядковано виділене приміщення по вул. Ворошилова, 9. 7 листопада 1943 року бібліотека відкрила свої двері для читачів.
Значна кількість літератури була одержана із Держфонду та його філіалу в Іркутську. Вже на 1 січня 1945 року книжковий фонд бібліотеки становив 30895 примірників.

Бібліотека відроджувалась. Однак багато що з її книжкових багатств було втрачено назавжди. Не повернулися в рідну бібліотеку її співробітники, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни – Матух, Хуторний, Магидін.

В кінці 50-х років фонд бібліотеки складав близько 400 тисяч примірників, що вимагало значного розширення книгосховища. У 1958 році бібліотека переїжджає в нове приміщення по вул.Савченка, 10 (тоді Кооперативна). Приблизно в ці роки в бібліотеку приходить нове покоління бібліотекарів: О.Рєзіна, О.Рибіна, Г.Олешковська, трохи пізніше – Л.Гурай, Л.Горпиняк, які працюють в бібліотеці і зараз.

Період 60-70 років відзначився значною активізацією діяльності бібліотеки. В цей час (в 1959 та 1974 роках) були прийняті постанови щодо стану та заходів поліпшення бібліотечної справи в країні, які поставили перед обласними бібліотеками нові, відповідальні завдання.

Протягом 1959-1974 рр. повністю завершується формування структури типової обласної бібліотеки, затвердженої новим Статутом. Відкриваються нові спеціалізовані відділи: обслуговування спеціалістів сільського господарства, відділ літератури з питань мистецтв, сектор краєзнавчої бібліографії. Книжкові фонди в 1963 році досягають свого довоєнного рівня, змінюються не тільки кількісно, але й якісно. В цей час були розроблені наукові принципи комплектування фондів, розширився репертуар книжкових і періодичних видань. Закінчився процес створення оптимальної структури фондів, формування єдиного довідково-бібліографічного апарату бібліотеки.

В 70-х роках за зразкову роботу по обслуговуванню читачів досвід бібліотеки неодноразово представлявся на Виставці досягнень народного господарства СРСР у Москві та Києві.

У 1984 році за багаторічну плідну роботу і у зв’язку із 150-річчям з дня заснування ДОУНБ була нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, кращі бібліотекарі отримали грамоти і подяки Міністерства культури СРСР і України, директору бібліотеки Рижковій З.М. було присвоєно звання заслуженого працівника культури України.

У 90-ті роки позиції обласної універсальної наукової бібліотеки як провідного просвітницького, інформаційного та науково-культурного центру, найбільшого державного сховища творів друку Східної частини України значно зміцнилися. Сприяли цьому наступні фактори:

– демократизація бібліотечної справи та створення системи законодавчих актів по її державному врегулюванню;
– широке запровадження комп’ютерних технологій в практику роботи Бібліотеки;
– фінансова підтримка органів місцевої влади у справі формування головного інформаційного ресурсу, зосередженого в ДОУНБ;
– активний пошук і знаходження бібліотекою позабюджетних джерел фінансування, направлених на розбудову бібліотеки (гранти міжнародних фондів, спонсорські внески і благодійні дарунки).

1993 рік можна вважати початком нового періоду розвитку бібліотеки – поступового перетворення її в установу культури нового типу, яка поєднує в собі традиційні і комп’ютеризовані форми бібліотечно-інформаційного обслуговування. З цією метою адміністрація бібліотеки провела велику роботу по:

– оснащенню бібліотеки новою технікою і обладнанням;
– розширенню і ремонту старих площ;
– зміні форм управління і структури бібліотеки;
– модернізації технологій обслуговування читачів.

Беззаперечним є факт, що застосування комп’ютерних технологій розширює можливості бібліотеки у наданні доступу до інформації без обмежень у часі і просторі, поліпшує якість обслуговування користувачів, видозмінює увесь комплекс традиційних технологічних операцій, стимулює інноваційне мислення і розвиває інформаційну культуру бібліотечних фахівців.

Запровадження комп’ютерних технологій в Дніпропетровській ОУНБ розпочалось у 1993 році і зразу ж стало пріоритетним напрямком діяльності бібліотеки.

Більш як 10-річний період розвитку комп’ютеризації бібліотеки можна умовно поділити на декілька етапів, які змінювались і ускладнювались відповідно до поставлених завдань:

I етап (1993-1995 рр.) – становлення комп’ютеризації бібліотеки, початок створення електронного каталогу.
II етап (1996-1998 рр.) – автоматизація внутрішніх бібліотечних процесів та перехід до мережевих технологій.
III етап (1999-2000 рр.) – підключення до Інтернету, запровадження Інтернет-технологій та перехід від програмного забезпечення MARC до програмного забезпечення ІРБІС;
IV етап (2001-2004 рр.) – вихід бібліотеки у світовий інформаційний простір, відкриття власного веб-сайту, створення Регіонального інформаційного порталу.

Якщо на першому етапі комп’ютеризації в бібліотеці налічувалось 4 комп’ютери, то сьогодні комп’ютерний парк налічує 114 комп’ютерів, 28 принтерів, 9 сканерів. Корпоративна мережа ДОУНБ складається із трьох сегментів: локальні мережі у віддалених одне від одного приміщеннях – на Савченко, 10; К.Маркса, 18; К.Лібкнехта, 89.
В ДОУНБ відкриті і функціонують три Інтернет-канали зі швидкістю 128 та 256 к/біт в секунду.

I етап комп’ютеризації бібліотеки, а саме її становлення був надзвичайно складним. Повна відсутність бюджетного фінансування спонукали бібліотеку розпочати пошуки позабюджетних джерел фінансування. Ними стали гранти, отримані бібліотекою за участь у проектах, запропонованих на умовах конкурсів Міжнародним фондом “Відродження”, бюро міжнародних обмінів “IREX”, відділом преси, освіти та культури США. Загалом бібліотека таким чином отримала близько 100 тис. доларів США. З 2000 року розпочалось поступове фінансування бібліотеки для цієї мети і з обласного бюджету. За останні чотири роки на розвиток нових інформаційних технологій ОУНБ було виділено 456 тис. грн. бюджетних коштів, що складає майже таку ж суму, яку бібліотека отримала з міжнародних фондів завдяки високому інтелектуальному рівню підготовлених конкурсних проектів.

Очолює роботу всієї бібліотеки по автоматизації бібліотечних процесів відділ комп’ютерних технологій, створений в бібліотеці в 1999 році на базі сектору комп’ютеризації. До основних функцій відділу відносяться:

– встановлення та обслуговування комп’ютерної техніки в структурних підрозділах бібліотеки;
– розвиток і підтримка функціонування корпоративної мережі, контроль цілісності кабельної системи, підтримка в робочому стані активного обладнання;
– створення і супроводження програм автоматизації бібліотечних процесів;
– підтримка цілісності, доступності, резервного копіювання електронних баз бібліотеки;
– технічне обслуговування Інтернет-Центра, контроль за каналами зв’язку, що використовуються, та контроль за ресурсами мережі;
– створення і адміністрування сайту ДОУНБ, комп’ютерний дизайн;
– ведення “Школи комп’ютерних технологій”.

Узгодження діяльності всіх структурних підрозділів бібліотеки, визначення їх конкретного напрямку роботи на тому чи іншому етапі комп’ютеризації здійснюється відповідно до завдань “Програми інформатизації ДОУНБ на 2001-2006 рр.”, яка є продовженням однойменної “Програми” на 1995-2000 рр.

На сьогоднішній день можна констатувати той факт, що бібліотека подолала ті етапи інформатизації, на яких вирішувались відносно локальні завдання. Досягнуте дає підстави для переходу на наступний, вищий рівень, а саме – на етап корпоративності бібліотечних технологій. Він передбачає організацію обміну документами або даними про них між різними бібліотеками регіону та України в цілому за взаємоузгодженими технологіями, умовами, правилами, програмно-лінгвістичним та технічним забезпеченням.

Першим кроком в цьому напрямку є “Комплексна програма створення автоматизованої інформаційно-бібліотечної системи Дніпропетровської області на 2005-2010 рр.”, подана в жовтні цього року бібліотекою на розгляд і затвердження облдержадміністрації. Одним з найважливіших завдань цієї програми повинна стати корпоративна каталогізація провідних бібліотек міста. Користь від спільної роботи буде безперечною:

По-перше, з’явиться можливість забезпечити оперативність доведення інформації до споживача.

По-друге, буде забезпечена повнота і точність розпису періодичних видань.

По-третє, буде забезпечена одноманітність опрацювання і введення інформації в ЕК.

По-четверте, значно розшириться коло джерел, до яких отримають доступ читачі, тому що далеко не кожна бібліотека має можливість придбати велику кількість назв періодики.

По-п’яте, з економічної точки зору корпоративний розпис значно знизить трудовитрати на підготовку бібліографічного запису.

В різні періоди свого розвитку бібліотека завжди вбачала своє основне завдання у формуванні, збереженні та ефективному використанні фондів, які б сприяли розвитку економіки, науки, культури, інтелектуальному і моральному збагаченню, духовному зростанню кожної особистості в регіоні.

Слід зазначити, що головний інформаційний ресурс (який відповідно до статуту формується в ОУНБ) останнім часом знаходиться під постійним патронатом і опікою обласної держадміністрації та обласної Ради. Так, у “Регіональній програмі розвитку культури Дніпропетровської області на період до 2005 р.” фінансування комплектування фонду ДОУНБ виділено окремим рядком, щорічно з обласного бюджету виділяються значні суми на придбання книг та передплату періодичних видань. Це говорить про те, що в нашій області давно визнаним є факт, що інформація є стратегічним ресурсом, оскільки від рівня інформатизації населення напряму залежать позитивні зрушення в усіх сферах життєдіяльності регіону. Ми повинні пишатись тим, що працюємо в обласному центрі України, де є таке розуміння.

Довідково-бібліографічне обслуговування є традиційна, важлива й разом з тим найскладніша та найперспективніша сфера бібліотечно-інформаційної діяльності. Без належної її організації неможливе повне і всебічне використання бібліотечних фондів. Серед основних складників, що визначають рівень ДБО та його забезпечення – стан довідково-бібліографічного апарату, кваліфікація персоналу, організаційні методи і форми управління.

Довідково-бібліографічний апарат ДОУНБ досить складний і багаторівневий, він охоплює довідковий, інформаційно-бібліографічний фонд та систему каталогів і картотек провідних відділів, які очолюють роботу бібліотеки в цьому напрямку – відділу наукової інформації та бібліографії; відділу періодики, відділу наукового опрацювання документів та організації каталогів, а також ДБА галузевих структурних підрозділів.

Стрімкий розвиток науки, збільшення обсягів інформації, зростання та ускладнення запитів користувачів вимагають оперативності бібліографічного пошуку, удосконалення довідково-бібліографічного обслуговування. Важливим чинником у модернізації обслуговування стало активне використання електронних інформаційних ресурсів: бази даних (як придбані , так і власноруч створені), Інтернет-ресурси, доступ on-line до світових повнотекстових документів.

Спільними зусиллями структурних підрозділів бібліотеки створено 15 баз даних, загальна кількість записів в яких на сьогодні складає півмільйона. Ось тільки деякі з них:
– електронний каталог книг (нові надходження) – 53 тис.
– електронна картотека статей з періодичних видань наближається до 100 тис. записів.

До бібліотеки сьогодні прийшло нове покоління читачів, комп’ютерно грамотних та обізнаних з Інтернет, разом з тим роль бібліотекаря як консультанта, інформаційного посередника між користувачем і різноманітними БД, враховуючи їх нестандартний інтерфейс, набула пріоритетного значення. Водночас ДОУНБ забезпечує свободу пошуку інформації і відкритий доступ до неї. Інформаційна функція бібліотеки зросла, розширилась, набула ресурсно-орієнтуючого та ресурсно-оцінювального характеру. “Орієнтація в інформаційних ресурсах – їх оцінка – широкий доступ до них” – такий шлях реалізації інформаційної функції бібліотеки в сучасних умовах.

Однією з найважливіших проблем сьогодні є створення електронного каталогу на весь сукупний ретроспективний фонд ДОУНБ, ретроконверсія каталогів і картотек в електронну форму. Інтеграція електронних ресурсів стане одним із основних чинників підвищення повноти і оперативності задоволення зростаючих інформаційних потреб користувачів.

Важливим сегментом інформаційної діяльності бібліотеки є робота з органами державної влади та місцевого самоврядування. Щотижня на адресу управлінь облдержадміністрації та обласної Ради надсилається дайджест преси та Інтернет-видань “МедіаПростір”, в якому зібрані провідні статті тижня з питань економіки, політики, освіти, науки і культури. В період проведення виборчої кампанії бібліотека щотижня надає інформацію в дайджесті “Президентські вибори – 2004”. Для представників владних структур області щорічно готується понад 100 тематичних підбірок та інформаційних повідомлень.

Обласна бібліотека є постійним інформаційним партнером органів влади при проведенні заходів обласного масштабу (семінарів, практикумів, конференцій).

З метою забезпечення прозорості діяльності місцевої влади та відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації № 436-р від 9 грудня 2002 р. бібліотека отримує всі документи місцевої влади, які зосереджені в Регіональному Інформаційному Центрі (при відділі наукової інформації та бібліографії). Слід зазначити, що досвід ДОУНБ по інформаційному забезпеченню владних структур розглядався на колегії Міністерства культури і мистецтв України (в березні 2002 р.), був визнаний як один із кращих в Україні і рекомендований для поширення серед бібліотек держави.

Колектив бібліотеки ясно усвідомлює, що підвищення престижу нашої книгозбірні залежить від багатьох чинників, але в першу чергу – від вміння самих бібліотечних працівників консолідувати зусилля для вирішення своєї головної соціальної місії – служити суспільству. Бібліотека постійно вносить корективи у свою діяльність на всіх ділянках роботи.

ОУНБ має складну і своєрідну структуру: 15 відділів і 4 сектори в шести приміщеннях в різних кінцях міста. Всі відділи працюють на одну загальну мету – підвищення якості і комфортності обслуговування кожного читача. Дніпропетровська ОУНБ відома в області як місце постійних зустрічей, презентацій, конференцій, фольклорно-етнографічних свят.

Щомісяця відбуваються засідання клубів і об’єднань, літературно-музичні вечори та зустрічі з цікавими людьми, книжково-ілюстративні виставки, експозиції робіт художників і майстрів народної творчості. Навіть перелічити всі ці заходи неможливо, оскільки кожний з них заслуговує на особливу увагу, адже їх готують справжні професіонали.

В останнє десятиріччя, коли з’явилось підгрунтя для нового розуміння бібліотеки як суб’єкта інформаційних процесів, коли суспільство стало усвідомлювати необхідність інтеграції знань, в структурі ДОУНБ почали з’являтися Центри, де читачам запропоновані нові види інформування та нова, досі відсутня у фонді література.
Так, в 1999 році розпочав свою роботу Інтернет-Центр, створений за сприяння Міжнародного Фонду

“Відродження” та в 2000 р. фінансово підтриманий Посольством США.

В 2000 р. при краєзнавчому відділі було відкрито Канадсько-Український Бібліотечний Центр, література для якого була подарована Товариством приятелів України.

2004 рік став роком відкриття Інформаційного Центру “Вікно в Америку”, який обладнано найсучаснішою комп’ютерною технікою, меблями та укомплектовано літературою, електронними документами та відеоматеріалами за рахунок відділу преси, освіти та культури Посольства США.

Маючи статус наукової, наша бібліотека проводить велику роботу щодо сприяння науковцям в ознайомленні та впровадженні новітніх науково-технічних досягнень, адже саме це є основою процвітання будь-якої економічної системи. Сьогодні дніпропетровські науковці та інженери здатні створювати техніку та технології, що можуть витримати конкуренцію світового ринку. Однак високі вимоги конкурентоспроможності можна виконати лише за наявності та при обов’язковому використанні повної, оперативної та достовірної інформації про світовий рівень того чи іншого об’єкта техніки.

Всі ці властивості притаманні патентній та нормативно-технічній документації, яка в найбільш повному обсязі зосереджена в патентно-технічному відділі ДОУНБ. Досить зазначити, що перелічені види документів зберігаються в бібліотеці за останні 80 років: з 1924 р. – на мікроплівці, а з 1998 р. – на CD-ROM.
Сьогодні обласна універсальна наукова бібліотека отримує великий перелік видань патентного відомства України.

Особливою гордістю бібліотеки й області в цілому є той факт, що ось уже 32 роки (з 1972 р.) ми маємо абсолютно унікальне видання, що не має аналогів у світі за географічним охопленням та тематичною диференціацією, – “Изобретения стран мира”. Цей реферативний збірник об’єднує видання перекладених патентних бюлетенів більше ніж 30 країн світу.

Забезпечення спеціалістів області літературою з питань стандартизації, уніфікації, сертифікації продукції відбувається завдяки накопиченому бібліотекою фонду нормативно-технічних документів, що складається з 35 тис. стандартів України, Росії, міжнародних стандартів, повного універсального фонду держстандартів колишнього СРСР.

З правових питань винахідницької і патентної діяльності кожен читач може отримати консультацію в консультарії, який працює при патентно-технічному відділі і в якому чергують відомі патентні повірені та висококваліфіковані спеціалісти. Так, тільки за останні 3 роки тут отримали консультації близько 600 відвідувачів бібліотеки (з питань патентно-ліцензійних послуг, реєстрації підприємств, складання бізнес-планів , заявок на винахід та ін.).

Дніпропетровська школа ТРІЗ (теория решения изобретательских задач) працювала в місті з 1972 по 1992 рр. В 2000 році вона відновила свою роботу на базі патентно-технічного відділу ДОУНБ.
Результатом тісної співпраці з “Товариством інтелектуальної власності” стала серія обласних семінарів, проведених бібліотекою спільно з облдержадміністрацією, міською Радою, Державним департаментом інтелектуальної власності, Міністерством освіти і науки України. Важливим здобутком в розвитку інноваційної діяльності, об’єднанні відомих винахідників регіону стало створення в 2000 році на теренах бібліотеки “Академії винахідництва”.

Предметом особливої гордості бібліотеки є створення Редакційно-Видавничого Центру, технічне оснащення якого складається з цифрового копіювального апарату, що виконує якісне друкування, тиражування, підбірку аркушів, форматування, а також ризографа, комп’ютерів, кольорового та чорно-білого принтерів. Всі видання, які готуються спеціалістами структурних підрозділів (а їх щорічно 30-40), друкуються у власному видавничому центрі.

Обласна наукова бібліотека продовжує реалізовувати на практиці свою провідну роль організатора бібліотечного середовища регіону. 2004 рік – двічі ювілейний для нашої книгозбірні, 70 років тому, в 1934 році, на нашу бібліотеку було покладено почесну і відповідальну місію – бути головним методичним центром для всіх бібліотек нашого регіону.

Демократичні зміни в суспільстві внесли корективи в характер методичної діяльності, яка зараз ведеться на засадах рекомендаційної та консультативної допомоги. Такий підхід дозволяє надати бібліотекам можливість творчої ініціативи, самостійності в прийнятті рішень, звільнює від диктату керівництва.

З метою подальшого вдосконалення та активізації методичної, аналітичної діяльності обласна бібліотека останні роки працює за новими, власними розробками, моделями форм і методів підвищення професійної компетентності.

Історію та розвиток кожної установи, організації варто розглядати крізь призму людського фактора, адже саме люди вкладають своє вміння, інтелект, творчі здібності в справу, яка дозволяє їм реалізувати себе як особистість.

У нашій книгозбірні працюють 104 бібліотечні працівники, 85 відсотків з яких мають вищу бібліотечну освіту. Адже це тільки здається, що в бібліотеці працювати легко і просто. Щоб орієнтуватись у величезному потоці інформації, бути грамотним посередником між нею і читачем, бібліотекар повинен володіти енциклопедичними знаннями і постійно оновлювати їх, бути інформаційним менеджером, бібліографом, документознавцем, мати навички роботи на персональному комп’ютері, одним словом, – бути спеціалістом високої кваліфікаційної майстерності. Колектив нашої бібліотеки складається саме з таких людей.

Старійшинами, “аксакалами” бібліотечної справи є наші шановні колеги-ветерани – Горпиняк Л.З., яка тривалий час була заступником директора, Гурай Л.Г., зав. відділом рідкісної книги, Рубан Н.І., Шкідіна В.М., Романець В.Р., Филиппович В.П., Шевченко Л.В., які працюють в бібліотеці більше 40 років і присвятили їй все своє життя.
Безцінний трудовий внесок у розвиток бібліотеки внесли трохи молодші але теж ветерани бібліотеки (близько 30 років трудового стажу): Абраїмова Т.О., заст. директора бібліотеки, Браславська І.М., зав. відділом періодики. Коротоножкіна Г.Ф., гол. бібліотекар відділу періодики, Литвиненко Н.Г., Козак Т.А., НедількоТ.В., Бірюк Н.М., Гайдук О.С., Голуб І.С., Таряник Н.Г.

Флагманів бібліотечної справи можна називати і називати, тому що майже кожен, хто працює в бібліотеці, – це людина, закохана в свою справу і безмежно їй віддана. Тож, коли мені говорять, що Дніпропетровська ОУНБ – багата бібліотека, то я відповідаю: “Так, багата, і в першу чергу людьми, які в ній працюють”.

Для обласної універсальної наукової бібліотеки, як і для переважної більшості бібліотек, дуже важливо бачити перспективу своєї справи. Це додає моральних сил, розкриває сенс творчої і повсякденної рутинної праці, допомагає зрозуміти суспільну вагу власної діяльності.

Ми розуміємо, що немає дрібниць ні в тому, як виглядає бібліотека, ні в тому, як виглядає бібліотекар. Ми освоюємо бібліотечний простір і мріємо бачити в своїй бібліотеці найсучаснішу техніку, відео-монітори, мати автовідповідач, виставкові вітрини “с бегущей строкой”. Ми хочемо бачити бібліотеку доступною, комфортною і демократичною.

Концепція створення нового виду бібліотеки – предмет нашої сьогоднішньої роботи.